Для полтавського гандбольного клубу «Динамо» сезон 2010-2011 років видався найуспішнішим за всю його історію. Наші хлопці стали срібними призерами в Суперлізі, посіли третє місце на Кубку України і вперше переграли флагмана українського гандболу запорізький «ЗТР». Зараз «динамівці» перебувають у відпустці, тому ми скористалися нагодою поспілкуватися з полтавцем гравцем команди Дмитром Горським.

– Дмитро, ти пройшов школу від юнацької команди до гравця основи і все це в Полтаві. Чому обрав саме кар`єру гандболіста?

– Я пробував себе в багатьох видах спорту: плавання, теніс та легка атлетика. В старших класах зрозумів, що мені цікаві ті види спорту, де присутній командний дух. Спочатку хотів піти на баскетбол, але зупинив свій вибір на гандболі, бо ним займався мій дід і батько. У гандбол я прийшов відносно пізно у восьмому класі в ДЮСШ №1 до тренера Олександра Нестеровського.

Ми часто бували на всеукраїнських змаганнях, серед яких запам`яталися молодіжні ігри в Луцьку. Полтавські гандболісти гідно протистояли представникам провідних шкіл України Запоріжжя, Броварів, Донецька. Одного разу на тренування завітав тренер команди «Динамо-2» Олексій Попович. Він відібрав до молодіжного складу команди трьох гравців, куди потрапив і я. Після школи я навчався на стаціонарі Полтавського Університету споживчої кооперації і встигав тренуватися й виступати за «Динамо-2».

– Яким був твій шлях до основного складу «Динамо»?

–  Виступаючи в другій лізі за «Динамо-2», ми максимум посідали четверте місце в першості України. Високі цілі команді не ставилися, головне вдосконалення майстерності та набуття ігрової практики. Звітди брали гравців у першу команду, так в 2004 році я потрапив в Суперлігу. Заграти в «Динамо» було скоріше хвилююче аніж важко. Досвідчені гравці мене завжди підтримували, це важливо для становлення молодих спортсменів. Спочатку тренер Володимир Савченко випускав мене за 10-15 хвилин до кінця гри. Останні років шість я стабільно граю в основному складі. В сезоні 2009-2010 навіть вдалося стати бомбардиром «Динамо». Зараз команда значно підсилилася новими досвідченими гравцями, тому керіництво клубу ставить задачі тільки на перемогу.

– Головний тренер «Динамо» вже два роки Андрій Портной, в чому особливість його роботи?

– З приходом в команду Андрія Анатолійовича змінився підхід до тренувань. Кожен тренер має свій погляд на процес підготовки команди. Портной робить акцент на технічну підготовку, динамічне переміщення на полі,швидке й логічне мишлення.

– Цей сезон найбільш вдалий і, певно, найважчий. Що вважаєш вдалося зробити і які моменти залишили питання?

– На початку сезону було завдання потрапити до трійки призерів і в Єврокубки, ми його виконали. Беззаперечний лідер це «ЗТР», тому наші головні конкуренти за срібні медалі були «Портовик» (Южний) та «Мотор» (Запоріжжя). З «Портовиком» ми впоралися відмінно, а от з «Мотором» не все вдавалося. Для нас запоріжці є незручним суперником, а от «Портовик» до них зміг підібрати ключі. Ми йшли нога в ногу до кінця сезону, доки не відбувся вирішальний матч із «ЗТР». Ця історична перемога над командою із Запоріжжя дала нам можливість закріпитися на другому місці. Гості приїхали до Полтави вже в якості чемпіонів з упевненістю, що переграють нас. Для «Динамо» ця гра була вкрай важлива і ми це довели перемогою.

– Який матч в цьому сезоні тобі чимось запам`ятався?

– Поєдинок у Броварах проти «Будівельника», який у мене від самого початку не задався. Воротар господарів відбив два моїх кидка, та й команда була в ролі наздоганяючих. Коли під завісу зустрічі «Динамо» скоротило відрив до одного м`яча, ми отримали право грати в більшості. Партнери виводять мене на ударну позицію ну, думаю, пан або пропав. В підсумку зрівняв рахунок і ми врятувалися від поразки.

– Яка атмосфера серед гравців команди, з ким ти товаришуєш?

– Я товаришую з усіма, конфліктів у колективі в нас не виникає. Якщо бувають у когось проблеми, то ми одне за одного стоїмо горою.

– Коли і де «Динамо» готуватиметься до нового сезону?

– З 4 липня команда збирається у Полтаві. Спочатку будемо працювати над фізичною підготовкою: бігатимемо кроси, підніматимем штангу. Потім робота над тактикою в залі, а на завершення проведемо стикові ігри. Один з етапів зборів, можливо, буде за кордоном.

– Як довго плануєш грати за Динамо, чи були пропозиції з інших клубів?

– Пропозиції були, але я відданий своєму нинішньому клубу. Тут я граю багато років і не збираюся залишати улюблену команду, хіба що так вирішить керівництво. Якщо травми не дошкулятимуть планую пограти ще десяток літ.

Володимир СУЛИМЕНКО (газета «Полтавський Вісник»)

На фото: Дмитро в своєму стилі атакує ворота суперника