Інтерв'ю з президентом гандбольного клубу «Динамо-Полтава».
- Іване Семеновичу, як вам вдалося витягнути у Полтаву грандів російського і європейського гандболу?
- Рік тому, коли я став президентом клубу, полтавці займали передостаннє місце в турнірній таблиці гандбольної Суперліги України. Учитись треба в кращих. Тому й попросив легендарного тренера "Чеховських ведмедів" Володимира Салмановича Максимова зустрітися на його території. Наша делегація побачила чудовий спортивний комплекс "Олімпійський", ознайомилася з програмою тренувань. Володимир Салманович дав не лише чимало цінних порад, а й "відпустив" до нас своїх гравців Михайла Гончарова і Анатолія Пєскова, які мають досвід європейських і світових гандбольних змагань. В тому, що наша команда за рік стала срібним призером гандбольної Суперліги України, велика заслуга легендарного російського тренера. Коли наша команда здобула право боротися за Кубок Гандбольної Ліги Європи, я знову зустрівся з Максимовим і той привіз у Полтаву на цілих два дні команду у повному складі.
- Ця зустріч була своєрідним тестом напередодні українських і європейських гандбольних баталій вашого клубу. Судячи з того, як часто ви спілкувалися з Володимиром Салмановичем, команду очікують серйозні переміни. З чого почнете?
- За ці два дні я побачив більше, ніж за попередній рік. Володимир Салманович відкрив мені очі на багато речей, яких я просто через свою велику зайнятість не помічав.
Почнемо з силової підготовки за програмою, як у "ведмедів". Команда повинна грати з повною віддачею обидва періоди, а не тягати ноги в очікуванні фінального свистка. Ви бачили блискучі комбінації з короткими пасами і ефектними голами від наших гостей. У нас цього ще немає. Наш захист не може миттєво перебудовуватись, аби зупинити стрімкі атаки росіян. Проблем багато. Як сказав тепер уже мій друг Володимир Максимов, гравців ми підібрали, тепер з них треба створити команду європейського рівня.
- Я був свідком ваших домовленостей прямо на гандбольному майданчику про повторну товариську зустріч на базі "Чеховських ведмедів"…
- Аби не осоромитись перед європейськими клубами, хочу ще раз перевірити гравців, а заодно і відпрацювати програму підготовки команди. Сподіваюсь знову ж таки на підтримку Максимова.
- Команда цими днями грає на представницькому турнірі у Польщі. Чому саме там?
- Зараз нам важливо уважно придивитися до європейських гандбольних команд середнього рівня. З грандами на рівних змагатися нам поки що рано. Тому росіяни і поляки будуть нашими першими учителями.
- Ваша заява про те, що "Динамо-Полтава" хоче у новому сезоні завоювати золоті медалі счинила великий переполох у гандбольній Суперлізі України. Запорізький "Мотор" тренується по тричі на день. Кардинально змінили плани підготовки до чемпіонату запорізький ЗТР та южненський "Портовик"…
- Українська гандбольна Суперліга відверто слаба у порівнянні з російською. За медалі цього року змагатимуться вже названі вами команди і ми. Решта команд - для масовки. Так що в Україні вчитися нам немає в кого.
- Вже кілька місяців переймаєтеся будівництвом у Полтаві спортивного комплексу європейського рівня. Спортивний комплекс обласного управління внутрішніх справ, де ви зараз граєте, може приймати відбіркові зустрічі на Кубок ЄГФ. Але грати матчі Ліги чемпіонів там навряд чи дозволять.
- До кінця цього місяця маємо вирішити усі питання з відводом землі у Полтаві під наш майбутній спортивно-розважальний комплекс. Я хочу, аби там проводилися європейські, світові і олімпійські гандбольні змагання, а Полтава стала гандбольною столицею України.
- Іване Семеновичу, своїм колегам ви казали, що не уявляєте свого життя без спорту, чи не так?
- Витримати без спорту такий шалений темп роботи, як у мене - неможливо. Я кожного дня роблю зарядку. Граю, по можливості, у великий теніс. Зараз ми відроджуємо кінний завод "Авангард" у Пирятинському районі Полтавської області, і я вже приглянув собі гарного жеребця. Займуся ще й кінним спортом. Президент гандбольного клубу має бути у хорошій спортивній формі. Максимову під шістдесят, а рухається він, як молодий. Я беру приклад з кращих. Інакше б я не досяг у житті того, що маю зараз.

Степан ВОВКОДАВ