Історія оплати за проїзд стара так само, як і історія пасажирських перевезень. Платити слід було навіть Харону - за перевезення через Стікс. Тоді це була звичайна дрібна монета, в наш час за проїзд можна розплатитися і за допомогою намагніченого шматка пластика.

Для чого взагалі потрібні квитки? Чому не можна просто віддати гроші і їхати? Відповідь проста - квиток є доказом того, що ви дійсно оплатили проїзд.

Етимологічно «квиток» - це розписка, що підтверджує будь-яке право. Особливо важливо це підтвердження тоді, коли їхати вам належить не в той же день, а через день або через місяць.

Тобто з Хароном-то ви можете розплатитися по факту - і він не поспішає, і ви нікуди не дінеться. Але от заплатити так авіакомпанії - навряд чи. Їй треба точно знати завантаженість літака ще до його вильоту.

Першими доводити оплату довелося грекам - в театри їх пускали тільки за заздалегідь купленими квитками. Квитки на транспорт стали з'являтися тоді, коли транспортні перевезення стали більш-менш регулярними і масштабними.

Уже на перших грецьких квитках в театр було хоча б приблизно позначено, яке місце повинна зайняти людина в театрі.

Цим пояснюється, зокрема, існування безкоштовних квитків.

Вони допомагають організувати групу людей і позбутися від суєти при пошуку вільного місця.

Підтвердити оплату проїзду за весь час існування транспорту можна було багатьма предметами.

Показова тут історія Московського метро - монета в п'ять копійок, жетони металеві, жетони пластмасові, квитки паперові та намагнічені.

Жетони можуть бути як цілими, так і з отворами (метро в Нью-Йорку). Квитки - зі штрих-кодом або з номером (як раніше в наземному транспорті).

Чим відрізняється квиток від жетона? Останній використовується для разового проходу, по квитку можна пройти кілька разів протягом певного періоду часу. Жетони при цьому довговічніші - як і гроші, один жетон може побувати в руках у багатьох людей.

Зате на квиток можна нанести ще дуже багато інформації, яка навряд чи вміститься на жетоні.

У нашому столітті до списку додалися залізничні квитки, одержувані по MMS або через WAP/GPRS - штрих-код на екрані мобільника зчитується спеціальним сканером. Такі квитки в ходу у німецьких залізниць.

Є ще й електронний квиток, придбаний через інтернет, - останнім часом це чудо зустрічається і в Україні. Провідні позиції на ринку продажу електронних квитків займають сервіси приватбанку.