О успехах мужского гандбольного клуба "Динамо-Полтава" не говорит сейчас разве что ленивый. Но мало кто помнит, что на заре независимости была в Полтаве и женская гандбольная команда. Этим рэтро-материалом мы предлагаем вспомнить пусть и не очень долгую страницу в истории полтавского гандбола.
В останні роки Полтава, без перебільшення, стала одним з центрів розвитку гандболу в Україні. Особливо приємно, що у обласному центрі є відразу дві команди, які беруть участь у чемпіонаті країни. Це чоловічий клуб "Динамо" та жіноча команда "Полтавчанка". Про те, як виступають у суперлізі динамівці, ми вже неодноразово інформували наших читачів, а ось про колектив чарівних представниць слабкої статі, на жаль, не було написано жодної статті. Виявляється, що жіноча гандбольна команда у Полтаві була створена аж 25 кроків тому. Цей колектив постійно захищав честь обласного центру на змаганнях різного рангу. Але ніколи полтавчанки не брали участі у першостях серед команд майстрів. Хоча найбільш перспективних спортсменок з Полтави ці колективи приймали охоче.
Підтвердженням моїх слів є те, що дві вихованки Полтавського гандболу стали взірцем для юних представниць цього виду спорту. Це Світлана Лелюк, яка у складі колишньої збірної Радянського Союзу стала чемпіонкою світу, а Лілія Пестрицова є членом національної збірної України.
То ж, як бачимо, таланти на родючій полтавській землі є, а відкривати та шліфувати їх уміє відомий тренер Лариса Олександрівна Константиновська, яка вже виховала ціле покоління гандболісток. Залишилося лише створити боєздатну команду, яка б змогла гідно представляти полтавський жіночий гандбол на першостях України.
І ось, 2 роки тому, було створено такий колектив. Зрозуміло, що над назвою команди не довелось довго ламати голову. "Відродження" - саме під такою назвою наші землячки виступали 2 роки, аж доки у Полтаві не було організовано жіночий гандбольний клуб "Полтавчанка". Тому і команда тепер змінила свою назву. Колектив був заявлений у І лізі і... виграв першість. Такий стрімкий «ривок» наших спортсменок дозволив їм у сезоні 1996-1997 років виступати серед когорти кращих жіночих команд вищої ліги.
Але все ж трішки не вистачило полтавчанкам і досвіду, і сил, щоб змагатися на такому рівні. Тому наші землячки за підсумками минулого чемпіонату України посіли 5 сходинку турнірної таблиці, тим самим потрапивши до небезпечної зони.
Колективи, які опинилися на 5-8 місцях турнірної таблиці, повинні грати перехідні матчі з кращими чотирма командами першого дивізіону. Сталось так, що у цьому сезоні полтавкам довелося виступати у 1 лізі.
Та з будь-якої ситуації є вихід. Будемо сподіватися, що полтавські чарівні майстрині шкіряного м'яча у наступному році зуміють вибороти путівку до когорти найсильніших.
Цікаво, що крім "Полтавчанки" у змаганнях першої ліги беруть участь лише 3 команди: сумський "Гарт", броварський "БУФК" та київська "Оболонь". Як не дивно, але вже зараз можна з впевненістю сказати, що всі чотири колективи здобули право грати перехідні матчі з невдахами вищої ліги.
Нагадаємо нашим читачам, що у перехідних зустрічах грають кращі 4 команди першого дивізіону і ті, що посіли з 5 по 8 місце у вищому ешелоні.
Отже, ситуація повторюється. А поки що "Полтавчанка" вже встигла зіграти три тури першості. У першому наші землячки у Броварах Київської області переграли вихованок Сумського педагогічного інституту та завдали поразки господаркам майданчика. На жаль, полтавки поступились киянкам.
Волею календаря другий тур розіграшу проходив у Полтаві. Тому наші землячки готувались до нього з підвищеною інтенсивністю, адже не хотілося спасувати перед рідним глядачем. Але... через фінансову скруту полтавський шанувальник гандболу так і не зміг спостерігати за поєдинками місцевої команди зі столичними майстринями гандболу та вихованками Броварського училища фізичного виховання. Вони до нашого міста не приїхали. І та легка перемога "Полтавчанки" над аутсайдером першості - сумським "Гартом" була лише слабкою втіхою. Федерація гандболу України зарахувала технічні поразки за неяв¬ку на гру колективам "БУФК" і "Оболонь".
На третій тур змагань наші землячки поїхали до Києва лідерами. Поєдинки проходили з 28 по 30 листопада. За ці дні "Полтавчанка" провела три матчі. З різницею в три м'ячі полтавські гандболістки пос¬тупились команді "БУФК", дещо більше - 8 м'ячів -"Оболоні", але у свою чергу з різницею у 10 м'ячів перемогли "Гарт".
Відразу після повернення команди додому я зустрівся зі старшим тренером "Полтавчанки" Ларисою Олександрівною Констан¬тиновською.
- Дві поразки у трьох матчах, чи не забагато для лідера першості?
- Дійсно, дві невдачі у зустрічах з "БУФК" і "Оболонню" не можуть не насторожувати, але я вважаю, що головною причиною є те, що одна з лідерів наших атак Вікторія Путря вже в дебюті першого поєдинку отримала травму. Та і броварчанки виступали у підсиленому складі.
- Наскільки серйозна травма у Вікторії?
- Сподіваюсь, що до наступного туру наш лікар-чарівник Борис Тархаєв "поставить" її на ноги.
- Які втрати і придбання стались у команді за період міжсезоння?
- За цей час склад "Полтавчанки" поповнився лише однією спортсменкою. Це вихованка зіньківської гандбольної школи Вікторія Путря, а от втрати відчутні. Чотири провідні гандболістки залишили команду. Це - воротар Тетяна Шатохіна та Наталя Базиленко, які подались до київського "Спартака-ВАБАНК". До Хмельницького "Адвіса" запрошена Олена Чоботова, а Тетяна Щербак виступає за київську команду "Університет".
- А який же тепер склад має "Полтавчанка"?
- Наш колектив складається з 14 гравців: Надія Лазько (воротар), Тетяна Лазько, Ірина Товстонога, Олена Приступа, Наталя Півень, Наталя Гресько, Олена Сорока, Ірина Перепелиця, Світлана Червона, Наталя Власенко, Ганна Кириленко, Ольга Поліщук, Світлана Лабінська, Вікторія Путря.
- Хто допомагає команді у цей важкий час?
- На жаль, спонсорів можна перерахувати на пальцях. Це - міський спорткомітет, дирекція ДЮСШ "Спартак" та Полтавський педагогічний інститут. Але ми потребуємо допомоги. Тому завжди будемо вдячні за підтримку.
- Які проблеми хвилюють вас як старшого тренера?
- На жаль, крім фінансових негараздів у нас виникає ще і проблема з приміщенням для тренувань.
- Сподіваємось, що ви зумієте вирішити ці проблеми і команда зможе вже у наступному сезоні змагатись серед колективів вищої ліги.
- Будемо старатись.
Сергій Ганненко, газета «Спортарена», №33 від 11 грудня 1997 року.
|
